Київщина вибудовує систему доступних, ефективних та своєчасних медпослуг

Директор департаменту охорони здоров’я Київської  обласної державної адміністрації Алла Арешкович  розповіла про перебіг медичної реформи та її значення для кожного жителя області.

– Алло Олександрівно, яким видався рік, що минає, для департаменту охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації?
– Рік 2017-й пройшов у трудах. Усередині березня я обійняла посаду директора департаменту. На той час Київську область уже обрали як пілотну із впровадження програми реімбурсації (відшкодування вартості через мережу аптек – ред.) інсулінів. Ми розподіляли кошти медичної субвенції районам та містам, а також активно готували програми, погоджували, а після затвердження обласною радою 19 травня почали впроваджувати їх у життя. Проаналізували ситуацію в області із медичним забезпеченням пільгових категорій, закупівельними цінами в Україні, і опираючись на найнижчі з урахуванням тих, які зареєстровані Міністерством охорони здоров’я, ми оприлюднили тендерні вимоги для потенційних учасників і зробили ці торги абсолютно відкритими. Водночас посилили правила гри, адже даючи можливість всім суб’єктам господарювання взяти участь в тендерній процедурі, ми маємо гарантувати насамперед якість лікарських засобів. Це дало можливість майже без втрат провести тендерні процедури. Нам вдалося ефективно запустити цей процес і заощадити чимало коштів, на які ми повторно закупили лікарські засоби.
– Що особисто вам уже вдалося реалізувати, а що ні?
– Своїм головним здобутком вважаю те, що як керівнику, мені вдалося зберегти колектив та залучити нових – людей фахових, небайдужих, які приймають мої правила. Коли йшла на посаду, розуміла, що Київська область – це регіон, де треба багато працювати. І в мене була єдина умова до колективу і до себе: ми всі працюємо на рівних і без обмеження в часі. Мені це вдалося, наша команда працює злагоджено, ми як єдина родина.
Я управлінець зі стажем і мала амбіції організувати систему управління галуззю відразу. На жаль, в області бракує головних системних наказів, серед яких наказ з ургентної (екстреної – ред.) госпіталізації, маршрут пацієнта. Цей наказ розробляється спільно обласними, районними, міськими медичними закладами і центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, щоб кожен, лікар або фельдшер, керуючись цим документом знав, до яко¬го закладу він мае доправити пацієнта з тією чи іншою патологією. Та, на жаль, мені поки не вдалося це зробити. Ми почали реалізовувати цю задачу в проектному режимі разом із запуском першої черги Єдиного диспетчерського центру медичних катастроф. І вже маємо перші результати. В тому модулі, де є диспетчерська, госпіталізацію уже проводимо не в ручному режимі. Нам потрібно відновити систему управління, впровадити менеджмент, логістику і маршрутизацію пацієнта. І ми це питання вирішимо.


– Як впроваджується медична реформа в регіоні?
– Це непростий і тривалий процес. З першого дня роботи на цій посаді раз на два тижні ми збираємося з головними лікарями на нараду, де обговорюємо нагальні питання, зокрема й ті, що стосуються реформи. Після підписання в травні закону про автономізацію закладів, ми почали створювати комунальні некомерційні підприємства. Головна перевага такої організаційно-правової форми закладу охорони здоров’я в тому, що його керівник може самостійно проводити внутрішні фінансові зміни, таке підприємство має можливість додатково заробляти кошти і використовувати їх не лише на розвиток закладу, а й на премії чи заохочення медичних працівників. Цим Законом передбачено проведення конкурсів на посаду головних лікарів, створення спостережних рад тощо.
Наступна інновація – це червневий законопроект 6327, який докорінно змінює саму медичну галузь. Ми не лише готувалися до цього закону ще на етапі його розгляду, а й конкретно відпрацьовували підготовчі заходи, кожен на своєму місці, починаючи з первинної ланки. Сімейні лікарі працювали зі списками жителів, які перебувають у них на обслуговуванні, уточнювали переліки категорій пільговиків. Кожному лікарю було доручено визначитися з гарантованими обсягами медичної допомоги, клініко-діагностичними обстеженнями. На цьому етапі стало зрозуміло, що необхідно забезпечити автоматизованими робочими місцями і лікарів і фельдшерів, та привести у відповідність до нормативів оснащення в амбулаторіях і ФАПах. Зокрема, на одній із нарад ми заслухали питання групової лікарської практики, яка передбачає можливість спільної праці терапевта або сімейного лікаря разом із педіатром.
Київська область більш ніж на 60% складається із сільської території, де проживає третина жителів, тому є нагальна потреба у реформуванні сільської медицини. У нас була можливість ознайомитися з потребами закладів первинної ланки. Оскільки в селах відчувається кадровий голод, ми звернулися до Міністерства охорони здоров’я з пропозицією про надання пільг не тільки для молодих лікарів, а й для членів їхніх сімей, як стимулу. Коли лікар бажає переїхати в дотаційний район, ми пропонуємо заохочувати членів його сім’ї пільговими кредитами, пільговою орендою землі чи приміщень тощо.
Відповідно до закону 7117 почали формувати проект мережі сільської медицини. Це потребує часу, копіткої роботи фахівців і обов’язкового створення громад. Так, усі законодавчі, урядові ініціативи в нашій області впроваджуємо. Маю надію на те, що в нас кожен керівник закладу переймається цими питаннями.
– Які здобутки в соціально-економічному розвитку?
– Ми готуємо проект комплексної медичної програми на 2018-2020 роки, яка враховує абсолютно всі ініціативи в частині реалізації реформування. Цю програму ми ініціювали в КОДА, обговорили на колегії ДОЗ. Наша програма у вигляді медичної складової ввійшла до програми соціально-економічного розвитку КОДА на 2018 рік. У програмі передбачені покроково пріоритетне матеріально-технічне забезпечення закладів, навчання керівників закладів охорони здоров’я, створення нової організаційно-правової форми – комунальних некомерційних підприємств, впровадження інформатизації в межах єдиного медичного простору і т.д. Цей проект уже в січні плануємо подати на громадське обговорення.
Перше, що я придбала в свій робочий кабінет, це карту Київщини. Навколо столиці є п’ять магістралей – доріг державного значення, які наче перерізають область. Коли надходить інформація від директора Центру екстреної меддопомоги та катастроф щодо аварій на дорогах та ДТП, мені важливо зрозуміти, що може попередити і зменшити каліцтво та смертність на дорогах. У 2010 році, напередодні чемпіонату Євро-2012, Міністерство охорони здоров’я вже порушувало це питання і намагалося впровадити проект щодо відкриття центрів травми на території країни. Нам на Київщині необхідні притрасові лікарні, які виконуватимуть функції не тільки центрів травми, а й нададуть можливість здати експрес-аналіз чи отримати консультацію. Це так званий Центр травми – невеликий за обсягом медичний заклад, який працюватиме в режимі 24/7, обладнаний операційною, діагностичним підрозділом з пересувними рентген-апаратами, ультразвуковими апаратами та забезпечений бригадами фахівців. Автономні діагностичні комплекси можна буде транспортувати до тих лікарень, де в них виникає потреба. Проект має стати пілотним.
Ще маємо бажання відновити мобільну токсикологічну службу для забезпечення ургентної меддопомоги в будь-якому лікувальному закладі області.
Маємо на меті і наблизити екстрену медичну допомогу до людей. Наша Київщина має лівий і правий берег Дніпра, має села до 10-20 жителів (там проживають і діти!), які віддалені від закладу охорони здоров’я більше ніж на 60-70 км. Пункти тимчасового базування там ставити не раціонально – виклики не прогнозовані. Тому ми замислилися над створенням санітарної авіації. Якщо проект підтримають, ми плануємо протягом 2018-2020 створити відповідну службу, яка може бути задіяна і іншими регіонами. А якщо вдасться, то відновимо ще й санітарний транспорт на воді.


– А як щодо лікування та профілактики таких хвороб, як туберкульоз, СНІД, гепатит тощо?
– Щодо соціально-значимих хвороб, то впроваджуються і обласні, і державні централізовані заходи, здійснюються по-ставки до медзакладів необхідних медикаментів і виробів медичного призначення. При Міністерстві охорони здоров’я створено Державний центр громадського здоров’я, який опікується епідеміологічним наглядом та моніторингом інфекційних захворювань в країні.
Наша задача – створення регіонального Центру громадського здоров’я із функціями, що стосуються попередження даних захворювань та проведення лабораторних досліджень у сфері епідблагополуччя, об’єднавши обласні Центр профілактики та боротьби зі СНІДом, протитуберкульозні заклади (а їх у нас аж три) та Центр здоров’я.
– Питання щеплення. Чи вистачає вакцин?
– Скажу з гордістю, що Київщина посідає перше місце серед областей в Україні за рівнем щеплень немовлят. Наш головний позаштатний спеціаліст – Сергій Тимофійович Мартинчук – прикладає всі свої професійні зусилля щоби обігнати столицю з цього показника. Згідно з вимогою статті 8 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб наші завдання знайшли свое відображення в проекті програми «Здоров’я Київщини».
– Чи відбулися суттєві зміни в лікуванні онкозахворювань?
– В області спостерігається негативна тенденція – збільшення запущених форм раку серед вперше виявлених, що свідчить про брак профілактичної роботи. Показник смертності у зв’язку із злоякісними утвореннями в області зростає. За даними державної служби статистики, у по-рівнянні з показниками по Україні, показник смертності від онкологічних захворювань на Київщині є одним із найгірших: у 2015 році він становив 167 на 100 тисяч населення в області і 150 на 100 тисяч населення по Україні, в 2016 – 226,4 на 100 тисяч населення по Київській області та 183 – на 100 тисяч по Україні. Це свідчить про те, що організаційно-методичної роботи із раннього виявлення і діагностування онкологічних захворювань немає або вона на дуже низькому рівні. В усьому світі впроваджено профілактичну роботу з виявлення злоякісних пухлин на перших стадіях, що дає можливість вчасно і ефективно пролікувати хворого. Це дає людині шанс швидко повернутися до соціуму, не ставши інвалідом на все життя, а державі – зменшити витрати на дороговартісне лікування. У нас є два обласні онкологічні диспансери та онкологи в кожному районі. Завдання головного позаштатного онколога області – впроваджувати скринінгові дослідження жителів на ті захворювання, які у нас превалюють.


– Як формуєте кадри для реалізації таких складних задач?
– Ми створюємо експертні групи, залучаємо науковців. Нині активно долучилися до розроблення проекту перинатальної служби, в чому нам допомагає НАМНУ і ДУ Інститут ПАГ. Ми плануємо в першому кварталі наступного року створити Раду головних лікарів, як дорадчий орган – адже лише разом нам вдасться досягнути поставлених цілей.
– Чому свого часу вирішили обрати професію лікаря?
– Мені здається, що я народилася лікарем. Для людей мого покоління поклик душі – це не просто слова. Я дуже любила математику! Школу закінчила із золотою медаллю. Під час навчання в медичному інституті працювала медсестрою в лікарні швидкої медичної допомоги. З часом захистила дисертацію з патологічної фізіології. А управлінцем стала, тому що понад усе люблю аналізувати і вважаю цю рису для медицини головною.
– Під час Революції гідності Ви очолювали департамент охорони здоров’я Києва… Яким для Вас був Майдан?
– На той час до моєї компетенції входило вирішення питань екстреної медичної допомоги та надзвичайних ситуацій. У найкритичніший момент зібрала колектив, і ми вирішили працювати в режимі надзвичайної ситуації: вивільнили від роботи частину персоналу, вивезли всі уставні документи і печатки, працювали в цілодобовому режимі он-лайн. Так працю¬ вали і керівники медзакладів, фармація. Ми забезпечували цілодобовий моніторинг та забезпечували потребу лікувальних закладів, які приймали поранених, в перев’язувальних матеріалах, лікарських засобах, препаратах крові та вакцинах проти гангрени і правцю. Мені доводилося ухвалювати і нестандартні рішення. Наприклад, зняти своїм розпорядженням з усіх підстанцій Киева карети екстреної медичної допомоги, залишивши на кожній підстанції по одній машині для потреб мешканців, а всі інші передислокувати до центру. Це дало змогу врятувати багато людей, вчасно доправивши їх до лікарень.
Тоді я не мала права на жодну емоцію чи навіть сльозинку, не мала права схибити, бо щохвилини мова йшла про людські життя. Деякі рішення приймалися дуже тяжко: приміром разом із настоятелем Михайлівського собору мені довелося забезпечувати транспортування тіл убитих до бюро судмедекспертизи. Торік мене було нагороджено Церковним орденом святої великомучениці Варвари за благословенням Предстоятеля УПЦ Київського Патріархату.
– Розкажіть, будь ласка, про свої захоплення.
– Дуже люблю театр, оперу. Навіть колись пощастило у Мілані відвідати La Scala. Люблю читати. В дитинстві щосуботи із сестрою ходила в бібліотеку. Спочатку читала історичні книги, потім захопилася фантастикою, а коли подорослішала, почала перечитувати класику. Зараз цікавлюся спеціальною літературою, підвищуючи свій рівень. Нещодавно прочитала три книги, які рекомендував наш голова облдержадміністрації Олександр Горган для всіх керівників структурних підрозділів: «Scrum. Революційний метод управління проектами» Д. Сазерленда, «Ефективний керівник» П. Друкера та «Як привести справи у порядок» Д. Алена. Зрозуміла, що все життя працюю по Scrum.
– Що б ви побажали лікарям і жителям області напередодні Нового року?
– Так сталося, що нам випали чималі випробування. Але не будемо втрачати оптимізму: не вдається тільки в того, хто нічого не робить. Життя не стоїть на місці. Ми будемо створювати для лікарів і пацієнтів Київщини нові умови. Своїм колегам бажаю не розгубити здоров’я і віру у світле майбутнє, а жителям області – відчути, що влада на Київщини є, і вона не на словах, а на ділі дбає про людей.

Ганна ВЕРБОВА, газета “Київська правда”,
спецвипуск “Медицина” від 21 грудня 2017 р.